«Був тихий ранній ранок, і містечко, ще оповите темрявою, безтурботно спочивало. У повітрі вчувалося літо, і вітрець віяв по-літньому, і все навколо повільно й розмірено дихало теплом. Досить було встати з ліжка й визирнути у вікно, щоб побачити: це ж і є початок справжнього вільного життя, перший ранок літа». Рей Бредбері «Кульбабове вино». Хто зна, можливо, літо - це і не єдина пора року для втілення мрій та проявленності, але мені так хочеться жити, саме влітку. Жити за всі ті місяці холоду та дощів. Саме літом я крадькома відкриваю шухляду своєї душі та перечитую нотатки та плани на майбутнє. І приходить усвідомлення, що майбутнє вже настало, а деякі мрії так і лишились в записнику. Для мене літо - це, певною мірою, заклик до дії, аби ми нарешті стали творцями власного життя, сміливо крокуючи до своїх мрій, які завжди чекають потрібного часу. Кожний літній ранок приносить із собою нові можливості. Це момент, коли ми можемо спостерігати, як світ навколо нас з...
Його жигулі гнали по трасі до чорного моря, він показав мені яким може бути дитинство… Дідусь хотів віддати все, що має, але мені потрібен був лише він. Ми кожного літа їздили на море, на старенькому жигулі, всією сімʼєю, з відкладеними за рік грошима, зупинками на пікнік та соленим арахісом, який я зʼїдала за 6 годин дороги зі Знамʼянки до зараз вже окупованого Скадовська . Не розуміючи потужності двигуна нашої копійки, я завжди просила його випереджати всі дорогі автівки, щоб швидше зустрітись з морем та по приїзду скинути спітнілі речі в кімнату, де щойно був зроблений ремонт та ще де-не-де «лунав» запах свіжо-пофарбованих стін. Зупинялись ми в одної жіночки приблизно 7 років поспіль. За цей час, я змогла спостерігати розквіт її саду та «відцвітання» її душі. Особливим деревом для мене тоді стали персики, які вона щоденно рахувала та ні разу не дорікнула мені за них, хоча розуміла, що дідусь кожного ранку зривав їх для мене. Я знала шлях з моря до її будинку закритими очи...